Збруч, 17.10.2024
Марта Стецько: “…основним акцентом концерту мені видався твір переможця Другого Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика Юрія Пікуша — «Terra Clastri» для клавесина і струнного оркестру — єдина світова прем’єра програми, що, крім того, провела своєрідну арку до концерту-відкриття фестивалю, на якому прозвучала інша премʼєра — але вже композитора старшого покоління, Юрія Ланюка. Та оскільки змога почути свою оркестрову музику молодим митцям досі випадає нечасто, тим значимішою стала ця подія. Зазначимо, що це не єдина цьогорічна прем’єра молодого композитора, адже кілька тижнів перед тим, на одному з найстаріших європейських фестивалів сучасної музики «Варшавська осінь» в Польщі (що з початку існування «Контрастів» був взірцем для наслідування), прозвучало симфонічне спецзамовлення автору.
У «Terra Clastri» (2024) автор вирішив поекспериментувати з поєднаннями тембрів камерного оркестру і клавішно-струнно-щипкового інструменту. Свої пошуки він описав як блукання уявною планетою Terra Cla (весин) Stri (ngs). І музика цілком відповідала назві: оркестр створював відчуття невагомості космосу, а клавесин був наче невпізнаний об’єкт, який ми, слухачі, разом досліджували у даному контексті. Навіть коли звучання струнних дещо перекривало голос клавесина — все одно було чути його характерне потріскування, яке робило музику ще специфічнішою. Було цікаво помічати й порівнювати відмінності цих тембрів: опуклого струнного та металевого клавесинного, коли оркестранти грали pizzicato, подібно до того, як це працює в механізмі клавесина”.
The Claquers, 17.10.2024
Марія Левкович: “Небезпідставно аудиторія фестивалю чекала у цей вечір премʼєр, якими й була обрамлена друга подія Маратону <…> Гра слів продовжилась і у «M’Atematics» Юрія Пікуша, який побудував свій твір на поєднанні дихання та математики його процесу”.
KyivDaily, 14.10.2024
Анна Кузик: “…посеред концерту, що продовжився пошуками мистецького осмислення дихання у творі Юрія Пікуша «M’Atematics», побудованому на контрастах акцентованих, розкиданих, ніби атоми в просторі, звуків, тріпотінні трелей, різноманітті шумових ефектів флейти”.
Dla Kultury, 16.09.2024
Павло Маркушевський: «Концерт розпочався зі світової прем’єри композиції Escape Velocity 26-річного Юрія Пікуша. Твір відсилає до різних течій у музиці 20-го століття, від вільної атональності, через сонористичні пошуки, до репетитивної техніки. характеризується великою мінливістю звуку та чудовим інструментуванням».
Szwarcman Blog, 14.09.2024
Дорота Шварцман: «Сьогодні ми почули твори трьох поколінь сучасних митців — від наймолодшого до найстаршого. Юрію Пікушу з Дніпра, якому організатор фестивалю — фонд Pro Musica Viva — замовив твір, лише 26 років. Він вже перемагав на кількох композиторських конкурсах, а його твори звучали на українських фестивалях сучасної музики. Нова композиція Escape Velocity асоціюється швидше з поривом, прискоренням і уповільненням, ніж з втечею. У всякому разі твір привабливий і композитора (присутнього в залі) зустріли дуже тепло».
Gazeta Wyborzca, 23.09.2024
Анна Дебовська: «У творі Пікуша дуже чутно було відлуння війни – у різких входах труб і валторн, у рідкісно введених звуках оркестрових дзвонів і кульмінації, увінчаній ударами великого барабана. Назва твору Твір – «Domi Res Militaris» – стосується «війни в моєму домі» і, як розповів композитор виданню «Wyborcza», це «музичне відображення подій лютого 2022 року», тобто нападу Росії на Україну.
Це не програмний чи епічний твір, який щось описує чи ілюструє. Отримавши освіту частково в Україні, частково на Заході, Пікуш скоріше намагався відтворити тогочасними композиційними засобами настрої жаху чи тривожного очікування подальшого розвитку подій.
Він також виявив чутливість до тембру і кольору звуку. Це можна було почути в довгих акордах, які грали струни, перериваючись входами арфи та вібрафону, теплий звук яких міг асоціюватися у слухача з тугою за безпечною атмосферою дому та дитинства.
Близькість смерті
Проте сухе й різке, інтенсивне піцикато (перебирання струн у струнних інструментах пальцем) групи скрипалів справило моторошне враження. Мені це нагадало стукіт кісток, а через це близьку присутність смерті.
Музика Пікуша мала в собі щось на кшталт звукового пейзажу, це був синтез багатьох суб’єктивних, сильних вражень, які він міг мати митець на початку війни. Ця музика настільки комунікативна та сугестивна, що їй вдалося передати емоційну температуру переживань, сповнених жаху, уяви та чутливості слухача».
The Claquers, 6.10.2023
Тетяна Новицька: “Кульмінацією «діалогу» того вечора став твір лауреата першої премії конкурсу Юрія Пікуша — концерт для віолончелі та оркестру «Concellastra». Його назва є грою слів, що накладаються одне на одне: з італійської заголовок перекладається буквально — «концерт для віолончелі та оркестру». Як і в опусі Ренати Сокачик, тут дуже важливу роль відіграє рух, ідея постійної змінюваності, але в цьому контексті рух не спонтанний, а напрочуд цілеспрямований, де всі елементи партитури міцно пов’язані між собою. Тож, як вчать нас закони фізики, ніщо не виникає з нічого і не йде в нікуди — тематичний розвиток твору продуманий дуже тонко.
Уся музика віолончельного концерту — суцільний пульсуючий нерв. Чи то у нестримному perpetuum mobile, чи то в коротких монологічних фразах соліста — протягом усього твору автор блискуче витримав ефект напнутої пружини. Голос соліста, що час від часу виходить на «аван-сцену» звучання, щоразу обростає контрапунктами оркестрових партій. Саме рельєфна лінеарність стає основою для створення оркестрової звукової матерії, а тим самим забезпечує постійне відчуття руху, розвитку. Способи співставлення тембрів, їхня координація у часі, філігранність кожної інструментальної звукової лінії засвідчували майстерне володіння автора оркестровим письмом. Слід віддати належне і виконавцеві партії віолончелі Артему Полуденному — в його інтерпретації кожен звук детально продуманий, у кожній фразі вибудувана чітка градація звучності — красива і переконлива”.
Журнал Музика, інтерв’ю з Марією Левкович. 21.09.2023
The Claquers, 12.10.2021, Як слухати сучасну класичну музику: Summa Tempologica Юрія Пікуша
Дзвенислава Саф’ян: “…Можливість осмислення великих конструкцій завжди цікавила митців та філософів. Так на світ з’явилась Summa theologica (Сума теології) — енциклопедична азбука католицької віри, opus magnum середньовічного схоласта Томи Аквінського. У 60-х роках XX століття польський (між іншим, народжений у Львові) футурист, філософ та фантаст Станіслав Лем за подобою попередньої назви іменував свою роботу Summa Technologiae. Номінативною алюзією обох творінь на світ явилась Summa Tempologica Юрія Пікуша.
Ідея твору також продовжила попередню композицію Summa Temporum (в перекладі — сума часів). І звісно, в усіх цих вербальних лабіринтах йдеться не про англійську граматику. Якщо в першому творі час рухався до сповільнення, то другий представляє спробу охопити суму логіки руху часів. Ще більш амбітним такий творчий прояв є завдяки невичерпності можливостей часового втілення. У задумах композитора є намір створити цикл «сум».
Але оскільки попередня робота для камерного оркестру тільки нещодавно прозвучала у виконанні Національного ансамблю «Київська камерата», чи не завадив короткий інтервал між двома творами циклу переосмисленню можливостей втілення часу? Чи вдалось, як заявлено в описі концерту, перевірити відчуття слухачів на відповідність хроносу реального і відносного?
The Claquers, 7.11.2021
The Claquers, 7.08.2020. (Не)Колисковий Фреш у Харківській Схід Опера
Ліза Сіренко: “Дещо морокувата внаслідок низьких регістрів, глісандо струнних, використання контрабасового тембру вийшла колискова у Юрія Пікуша на вірші Тетяни Островської. А тембри високих інструментів ансамблю (скрипки, флейти) додали містичності, яка відповідала і образам тексту (Примара Морана, з якою «залишишся навічно»). Однак, у цій колисковій композитор використав не лише спів, але і виразне промовляння тексту. Щоправда, від цього ставало ще моторошніше. Схожою «колисковою» вийшла Mein herz brennt (у фортепіанній версії) у Тілля Ліндеманна з Rammstein. Таке бачення пісеньки дитині розширило межі колискової в концерті у несподіваному напрямку”.
УКУ, 6.08.2021
Радіо Ісландія, 2021
