Dzvenyslava Safian, KyivDaily, May 2025
About the premiere Be a Spiral performed by NotaBene Chamber Group:
The composition consists of five episodes. As the composer notes, “Intro introduces a certain timbral and melodic state. Intro II presents this material from a different angle — more aggressively, unexpectedly, perhaps even shockingly. In the third and most substantial part, Be a Spiral, the material unfolds in a spiral-like manner — with each repetition it ascends to a new level of formal development. The two other poles are Interludium — a moment of calm, a dramaturgical pause — and finally, Be a Point, a kind of coda.”
The piece was written specifically for the ensemble. Pikush states: “I was free in terms of techniques and approaches, since NotaBene excellently interprets both more traditional and contemporary music. There were no stylistic boundaries, and the ensemble’s versatility appealed to me — so the resulting work is exactly what I was interested in realizing and hearing.”
Zachary Senick, Ukrainian Chamber Music Encyclopedia, March 2025
About piece Protean: This is a one-movement work that is centered around the idea of taking a fragment in a calmer character in a transparent texture that develops becoming more agitated and thicker texture. The work opens with short slurred virtuosic fragments leading to a longer note value played by the flute, which are responded to by large interval staccato passages that go from duple to triple note groupings in the winds. As the passage develops the parts slowly merge together creating a new and more chaotic texture. Eventually, this section winds down ending with a texture of a repeated note changing rhythmic patterns from duple, sextuplet, and nonuplet in the harp combined with inhaling and exhaling noises in the flute. The next main section “Lento” combines the virtuosic fragments from the opening now in homorhythm creating a calmer character overtop of prepared effects in the harp and piano. As it develops the winds become more contrapuntal and add extended techniques such as glissando to explore a variety of textures and timbres in the ensemble. Next, an A tempo occurs that consists of a constant line of thirty-second notes passed around the ensemble overtop of multiphonic notes creating a thick and busy texture. Eventually, the ensemble switches to the large interval motif from the opening, while the piano continues the thirty-second note texture combining elements from earlier into this continual texture. The final section “Rubato poco rallentando” combines all of the elements and motifs throughout to create one final climax of the parts all intertwining before rhythmically and motifically aligning together cohesively to unwind resulting in the harp and piano playing a final long note that the players wait for the sound to fully disappear to conclude the work.
Seen and Heard International, 20.03.2025
Rick Perdian: ‘The last work performed was the world premiere of Yurii Pikush’s ‘Be a Cycle’, inspired by T.S. Eliot’s ‘The Waste Land’. Pikush used Eliot’s depiction of desolation as the springboard for a two-part musical depiction of modern society and an individual’s quest to find a place in it. Haas led PinkNoise in a performance that focused on sound more than structure. The pointillistic textures of the first section were precise and perfect, as were the more expansive sonorities of the second which captured Pikush’s depiction of the human quest for harmony’.
Збруч, 17.10.2024
Марта Стецько: “…основним акцентом концерту мені видався твір переможця Другого Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика Юрія Пікуша — «Terra Clastri» для клавесина і струнного оркестру — єдина світова прем’єра програми, що, крім того, провела своєрідну арку до концерту-відкриття фестивалю, на якому прозвучала інша премʼєра — але вже композитора старшого покоління, Юрія Ланюка. Та оскільки змога почути свою оркестрову музику молодим митцям досі випадає нечасто, тим значимішою стала ця подія. Зазначимо, що це не єдина цьогорічна прем’єра молодого композитора, адже кілька тижнів перед тим, на одному з найстаріших європейських фестивалів сучасної музики «Варшавська осінь» в Польщі (що з початку існування «Контрастів» був взірцем для наслідування), прозвучало симфонічне спецзамовлення автору.
У «Terra Clastri» (2024) автор вирішив поекспериментувати з поєднаннями тембрів камерного оркестру і клавішно-струнно-щипкового інструменту. Свої пошуки він описав як блукання уявною планетою Terra Cla (весин) Stri (ngs). І музика цілком відповідала назві: оркестр створював відчуття невагомості космосу, а клавесин був наче невпізнаний об’єкт, який ми, слухачі, разом досліджували у даному контексті. Навіть коли звучання струнних дещо перекривало голос клавесина — все одно було чути його характерне потріскування, яке робило музику ще специфічнішою. Було цікаво помічати й порівнювати відмінності цих тембрів: опуклого струнного та металевого клавесинного, коли оркестранти грали pizzicato, подібно до того, як це працює в механізмі клавесина”.
The Claquers, 17.10.2024
Марія Левкович: “Небезпідставно аудиторія фестивалю чекала у цей вечір премʼєр, якими й була обрамлена друга подія Маратону <…> Гра слів продовжилась і у «M’Atematics» Юрія Пікуша, який побудував свій твір на поєднанні дихання та математики його процесу”.
KyivDaily, 14.10.2024
Анна Кузик: “…посеред концерту, що продовжився пошуками мистецького осмислення дихання у творі Юрія Пікуша «M’Atematics», побудованому на контрастах акцентованих, розкиданих, ніби атоми в просторі, звуків, тріпотінні трелей, різноманітті шумових ефектів флейти”.
Dla Kultury, 16.09.2024
Paul Markuszewski: “The concert began with the world premiere of Escape Velocity by the barely 26-year-old Yurii Pikush. The piece refers to various trends in 20th-century music, from free atonality, through sonoristic explorations, to repetitive technique. It is characterized by great sound variability and excellent instrumentation”.
Szwarcman Blog, 14.09.2024
Dorota Szwarcman: “Today we heard works by three generations of contemporary artists, from the youngest to the oldest. Yuri Pikush from Dnieper, from whom the festival organizer, the Pro Musica Viva Foundation, commissioned a piece, is only 26 years old. He has already won several composition competitions and his pieces have been performed at Ukrainian contemporary music festivals, as well as last year on Uznam Island. The new work is titled Escape Velocity , which seems rather inadequate: the piece is a constant movement of changing harmonies and rhythms, but it is associated more with a rush, accelerating and slowing down, than with escape. In any case, the work is attractive and the composer (present in the audience) was very warmly received”.
Gazeta Wyborzca, 23.09.2024
Anna S. Debowska: “In Pikush’s piece, echoes of war were very audible – in the sharp entrances of trumpets and horns, in the sparingly introduced sounds of orchestral bells and a climax crowned by the blows of a large drum. The title of the piece – “Domi Res Militaris” – refers to the “war in my home” and, as the composer told “Wyborcza”, it is “a musical reflection on the events of February 2022”, i.e. Russia’s attack on Ukraine.
It is not a programmatic or epic work, describing or illustrating something. Educated partly in Ukraine, partly in the West, Pikush rather tried to recreate the moods of horror or anxious anticipation of further developments using contemporary compositional means.
He also showed sensitivity to the timbre and color of sound. This could be heard in long chords played by the strings, interrupted by the entrances of the harp and vibraphone, whose warm sound could be associated by the listener with longing for the safe atmosphere of home and childhood.
The proximity of death
However, the dry and sharp, intense pizzicato (plucking the strings in string instruments with the finger) of the violin group made a ghastly impression. To me, it reminded me of the clatter of bones, and through that of the close presence of death.
Pikush’s music had something of a soundscape in it, it was a synthesis of many subjective, strong impressions that the artist could have had at the beginning of the war. This music is so communicative and suggestive that it managed to transfer the emotional temperature of experiences full of horror to the imagination and sensitivity of the listener”.
The Claquers, 6.10.2023
Тетяна Новицька: “Кульмінацією «діалогу» того вечора став твір лауреата першої премії конкурсу Юрія Пікуша — концерт для віолончелі та оркестру «Concellastra». Його назва є грою слів, що накладаються одне на одне: з італійської заголовок перекладається буквально — «концерт для віолончелі та оркестру». Як і в опусі Ренати Сокачик, тут дуже важливу роль відіграє рух, ідея постійної змінюваності, але в цьому контексті рух не спонтанний, а напрочуд цілеспрямований, де всі елементи партитури міцно пов’язані між собою. Тож, як вчать нас закони фізики, ніщо не виникає з нічого і не йде в нікуди — тематичний розвиток твору продуманий дуже тонко.
Уся музика віолончельного концерту — суцільний пульсуючий нерв. Чи то у нестримному perpetuum mobile, чи то в коротких монологічних фразах соліста — протягом усього твору автор блискуче витримав ефект напнутої пружини. Голос соліста, що час від часу виходить на «аван-сцену» звучання, щоразу обростає контрапунктами оркестрових партій. Саме рельєфна лінеарність стає основою для створення оркестрової звукової матерії, а тим самим забезпечує постійне відчуття руху, розвитку. Способи співставлення тембрів, їхня координація у часі, філігранність кожної інструментальної звукової лінії засвідчували майстерне володіння автора оркестровим письмом. Слід віддати належне і виконавцеві партії віолончелі Артему Полуденному — в його інтерпретації кожен звук детально продуманий, у кожній фразі вибудувана чітка градація звучності — красива і переконлива”.
Журнал Музика, інтерв’ю з Марією Левкович. 21.09.2023
The Claquers, 12.10.2021, Як слухати сучасну класичну музику: Summa Tempologica Юрія Пікуша
Дзвенислава Саф’ян: “…Можливість осмислення великих конструкцій завжди цікавила митців та філософів. Так на світ з’явилась Summa theologica (Сума теології) — енциклопедична азбука католицької віри, opus magnum середньовічного схоласта Томи Аквінського. У 60-х роках XX століття польський (між іншим, народжений у Львові) футурист, філософ та фантаст Станіслав Лем за подобою попередньої назви іменував свою роботу Summa Technologiae. Номінативною алюзією обох творінь на світ явилась Summa Tempologica Юрія Пікуша.
Ідея твору також продовжила попередню композицію Summa Temporum (в перекладі — сума часів). І звісно, в усіх цих вербальних лабіринтах йдеться не про англійську граматику. Якщо в першому творі час рухався до сповільнення, то другий представляє спробу охопити суму логіки руху часів. Ще більш амбітним такий творчий прояв є завдяки невичерпності можливостей часового втілення. У задумах композитора є намір створити цикл «сум».
Але оскільки попередня робота для камерного оркестру тільки нещодавно прозвучала у виконанні Національного ансамблю «Київська камерата», чи не завадив короткий інтервал між двома творами циклу переосмисленню можливостей втілення часу? Чи вдалось, як заявлено в описі концерту, перевірити відчуття слухачів на відповідність хроносу реального і відносного?
The Claquers, 7.11.2021
The Claquers, 7.08.2020. (Не)Колисковий Фреш у Харківській Схід Опера
Ліза Сіренко: “Дещо морокувата внаслідок низьких регістрів, глісандо струнних, використання контрабасового тембру вийшла колискова у Юрія Пікуша на вірші Тетяни Островської. А тембри високих інструментів ансамблю (скрипки, флейти) додали містичності, яка відповідала і образам тексту (Примара Морана, з якою «залишишся навічно»). Однак, у цій колисковій композитор використав не лише спів, але і виразне промовляння тексту. Щоправда, від цього ставало ще моторошніше. Схожою «колисковою» вийшла Mein herz brennt (у фортепіанній версії) у Тілля Ліндеманна з Rammstein. Таке бачення пісеньки дитині розширило межі колискової в концерті у несподіваному напрямку”.
УКУ, 6.08.2021
Радіо Ісландія, 2021
